У Новодністровську вшанували Героїв Небесної Сотні
20 лютого 2019 в 17:32 Переглядів: 1663
Сонячна обідня пора так привітно усміхалась навколо незвичним лютневим доторком, та все ж різким контрастом у душі відлунювали скорботні спогади п’ятирічної давнини про те, як Майдан почав забирати найкращих, цвіт нашого народу, зоставшись на сторінках історії незнаними досі словами – Революція Гідності та Небесна Сотня… Насправді ж викарбувавши кров’ю невинноубієнних нову українську свідомість, справжність, відданість та жорстоку несправедливість…
20 лютого представники новодністровських організацій, підприємств та установ і небайдужі жителі міста взяли участь у мітингу та покладанні квітів до меморіальних дощок пам’яті Героїв Небесної Сотні у приміщенні міської ради та загиблим на сході землякам – Іллі Василаша і Сергія Корнецького.
Із перших слів ведуча, художній керівник відділу культури Юліанна Шелест повертала усіх присутніх у звичайну листопадову пору 2013 року, коли студенти Києва вийшли на Майдан незалежності на підтримку євроінтеграції, за європейську Україну, мирну акцію, що обернулась жорстоким побиттям молоді в ніч з 24 на 25 листопада, змушуючи здригатися українську землю і світ од все нових і нових звірячих знущань та непоправних втрат… Ці страшні події пригадав у своєму виступі-зверненні і міський голова Анатолій Болдашев.
Проникливий голос ведучої та пісні у виконанні Денис Андрущака, Анастасії Ісмоілової і Тетяни Копенко (керівник Наталя Власюк) раз по раз змушували усіх замислитись над тим, що ще довго-довго, із покоління в покоління передаватимуть батьки синам і дочкам спогади про тих, хто залишив життя земне у страхітливому горнилі 2013–2014 років, яке назвали Революцією Гідності. Тож у жалобі схилили новодністровці голови, згадавши усіх, чиє життя згасло, мов зорі; і вже торкнувшись поглядом вогню, що тривожно мерехтів у поминальних лампадках, городяни віддали данину пам’яті українцям, котрі жертвували собою заради торжества справедливості на рідній землі – а поряд трепетали струни сердець на струнах уже всесвітньо відомої мелодії «Плине кача»…
…Зітхали жінки, матері і дівчата…, промовисто зітхали й чоловіки, згадуючи, пам’ятаючи і намагаючись хоч якось втамувати нестихаючий упродовж п’яти років біль Майдану… На відстані молитви линула поусюди щиросердна і низькоуклінна вдячність матерям і батькам, що виховали таких синів і дочок… Червоні гвоздики так жалобно нагадували ріки пролитої крові…, а білі хризантеми вселяли віру в те, що ця пам’ять таки згуртує нас, живих, додаючи нам силу і волю, мудрість і наснагу для творення щасливої долі на рідній землі.
Інна ГОНЧАР
