«Як шкода тих, кого забрали небеса…»

У святковому піднесенні із особливим душевним теплом у молитві за рідну землю та її оборонців зустріли новодністровці День Покрови Пресвятої Богородиці, День українського козацтва, які віднедавна поєднались із Днем захисника України.

Сонячної, хоч і дещо прохолодної, пори представники організацій та установ нашого міста пройшли урочистою ходою до будівлі Буковинського ліцею-інтернату, де розпочався мітинг з нагоди відкриття меморіальної дошки загиблим воїнам АТО Сергію Корнецькому та Іллі Василашу.

Кожне слово ведучої, начальника відділу культури Альони Присакар відлунювало у серцях небайдужих новодністровців і болем, і шаною, і відчаєм, і гордістю, бо двоє земляків, такої різної долі та життєвих літ, однаково щиро й віддано любили свою землю, за свободу й незалежність якої полягли… Колись саме у цій будівлі, у школі № 2, провів своє дитинство Сергій, а нині у цих стінах отримують перші знання військової справи та основ захисту Вітчизни зовсім юні соратники Іллі… Невимовною гіркотою спільної печалі вистукували сої ритми серця учасників мітингу, коли біле полотнище із пам’ятної дошки знімали син Іллі, учасник бойових дій на сході Володимир Василаш та людина, що хоч і не була рідною по крові, зате стала рідною у житті Сергія, – вітчим Святослав Цибуляк… У хвилині мовчання палючою сльозою обпікало, наче у той страшний роковий день тіло сина, душу мами Валентини, чиї квіти помітно тремтіли, лягаючи розлучною печаллю до меморіальної дошки із численними букетами від земляків та побратимів.

Непросто давалося кожне слово тим, хто виходив до слова: директору школи № 2 Раїсі Кисельовій, заступнику міського голови Анатолію Білоткачу, учаснику бойових дій у зоні АТО, заступнику міського голови Миколі Козаку, ініціаторам увіковічення пам’яті співвітчизників, голова громадських організацій «Народна сила» та «Біла фортеця» Миколі Данилюку і Павлу Марценюку, військовому комісару Сокирянського РВК Сергію Третьяку, депутату Новодністровської міської ради Валентині Поцелуйко… Непросто, бо ворожою загарбницькою ненавистю перервано життя людей, тих, хто у різні часи жив і працював зовсім поряд.

Мерехтіли схвильовано свічі під час поминального богослужіння й освячення меморіальної дошки, яке провів Новодністровського Храму Різдва Святого Іоанна Предтечі Митрофорний протоієрей Николай Гудима, а усім так хотілося, щоби святкова днина Покрови врятувала рідну землю і покрила Україну миром, добром, процвітанням і радістю. Щоби зірки на погонах синів і доньок нашої Батьківщини виблискували під чистими небесами вільної держави! Саме про це по-дитячому проникливо й, водночас, серйозно та глибоко розповідала юна Апполінарія Кобилаш, і так хотілося вірити, що дитинство усіх наступних українських поколінь уже ніколи не затьмарить проклятий ворог!..

А для цього мусимо пам’ятати, цінувати й дякувати тим мужнім воїнам, хто боронить наш обпечений війною схід, хто поліг за наш спокій і наші свята, за те, щоб нова весна на рідній землі заквітувала мирним щастям довгоочікуваного звільнення.

Інна Гончар

Фото – Віти Плитус