З метою ознайомлення із проведенням будівельно-монтажних робіт, особливостями та перспективами експлуатації гідроспоруди 1–2 жовтня на Дністровській ГАЕС перебувала делегація представників місцевого самоврядування Канівського району Черкаської області на чолі з заступником генерального директора ПАТ «Укргідроенерго» Юрієм Вікторовичем Литвиненком. Сільських голів, депутатів й очільників районної держадміністрації Канівщини зустріли директор філії «Дирекція з будівництва Дністровської ГАЕС» Василь Йосипович Субота та головний інженер станції Анатолій Павлович Жук. Свій візит гості розпочали зі знайомства із серцем ГАЕС – особливі й надскладні ритми його роботи на головному щиті управління відчули усі, завдяки цікавій та змістовній розповіді Анатолія Павловича, який зумів із перших хвилин не просто зацікавити, а навіть захопити слухачів, незважаючи на хитромудру для пересічного громадянина гідротехнічну термінологію. Та перш за все головний інженер зауважив на тому, що за рішенням Ради Міністрів СРСР від 15 грудня 1972 року «Про початок будівництва Могилів-Подільського комплексного гідровузла» споруди енергетичного комплексу мали слугувати виробленню електроенергії, розвитку зрошення, водопостачанню населення і промисловості нижче за течією Дністра та убезпечити й захистити від руйнівних повеней як у весняний, так і зимовий періоди жителів прибережних міст і сіл. З огляду на рік нинішній, коли такого маловоддя ще не було – 40 м3/сек. притоку, головний інженер наголосив на важливості функціонування ГАЕС, бо подібний природній катаклізм для цих станцій – не критичний.

Із цікавістю дізналися канівчани й про те, що участь у перших підготовчих роботах на тихих тоді берегах Дністра брали фахівці, котрі приїхали на Бессарабську землю за переводом із Канівської ГЕС. Від початку будівництва Дністровської ГАЕС – 22 листопада 1983 року – минуло кілька десятиліть, і лише з відновленням спорудження, а відтак – і пуском двох гідроагрегатів, як наголошував Анатолій Павлович, головна вигода від реалізації проекту – підвищення стабільності функціонування енергосистеми держави, регулювання частоти і графіка навантажень та аварійний резерв. Більше того, як підтверджує вже час, експлуатація ГАЕС здійснюється без будь-яких викидів чи скидів забруднюючих речовин у навколишнє середовище, а її вплив на тваринний та рослинний світ, іхтіофауну і мікроклімат – мінімальний. Крім того, на станції було вперше введено в експлуатацію проектну унікальну систему раннього виявлення та оповіщення населення про надзвичайні ситуації.

Відвідини машинного залу, звичайно ж, помітно вразили своїми масштабами учасників делегації, тим більше, що майже половина із них – жіноцтво. Якщо 85 відмітка за рівнем Балтійського моря, де розмістились гості, фактично нічого про себе не говорила, то порівняння, що усі дивляться на кришку агрегату з висоти приблизно 15–16-поверхового будинку, змусила в черговий раз затамувати подих. Роботи на будівельно-монтажному майданчику, захоплюючі для пересічного гостя цифри і розміри шахт діючих гідроагрегатів, напружений і надскладний ритм у шахті третього ГА яскраво демонстрували злагодженість кожної без винятку ланки надзвичайно важкого й багаточисельного механізму, діяльність якого крок за кроком наближає до завершення будівництва першої черги Дністровської ГАЕС. Дізналося представництво місцевого самоврядування, на чиїй території ще в 1984 році було році розпочато будівництво Канівської ГАЕС, і про перевагу для об’єднаної енергосистеми в одномоментності включення великої маневрової потужності на генерацію та споживання активної і реактивної електроенергії, що підвищує стійкість енергосистеми, економить невідновлювальні джерела електроенергії, створює істотний резерв потужностей. (Роботи на Канівській ГАЕС було призупинено в 1991 р., а 11 грудня 2013 року Кабінет Міністрів України своїм розпорядженням № 1050-р затвердив проект та Титул будови «Будівництво Канівської ГАЕС» – ред. І. Г.)

Із переїздом до верхньої водойми, слухаючи про географічне розташування Новодністровська, гості почули знамениту місцеву притчу про півня, який заспівав на три області, і відоме порівняння, що Новодністровськ, наче пуп землі, розмістився на стикові трьох областей: Чернівецької, Вінницької та Хмельницької. Споглядаючи у яскраво-променистому осінньому сонячному усміхові з об’їзної на Сокиряни дороги за дзеркалом верхньої водойми, гості намагалися бодай частково уявити той факт, що під час її зведення було підсипано майже 15 млн кубометрів ґрунту і позначка якої над рівнем моря у спорожненому виді становить 215,5 метрів, у наповненому – 229,5 м, максимальна амплітуда коливань рівнів води у водоймищі під час роботи агрегатів – 14 метрів. Прикметно, що для захисту населених пунктів і сільськогосподарських угідь уздовж берегів Дністра споруджені захисні дамби, зокрема виконано берегоукріплюючі роботи та завершено будівництво захисних дамб сіл Козлів, Василівці, Бернашівка; уздовж дамб зведено глибинні дренажі для захисту території від підтоплення, а для відводу поверхневої і дренажної води передбачено акумулюючі ємкості і насосні станції. Крім того, залізобетонні шахти глибиною 70 м слугують своєрідним свайним полем, що значно поліпшує сейсмічну стійкість об’єкту, особливо, якщо врахувати близькість Карпат та сейсмопояса «Вранча». Важливо, що у проекті верхньої водойми Дністровської ГАЕС уперше у гідроенергетиці України було передбачено влаштування комбінованого екрану дна, що значно підвищило стійкість, надійність та безпеку споруд верхньої водойми і довколишніх крутосхилів.

Неабияк вразила гостей загальна картина, що постала перед очима: праворуч виднівся сухопутний кордон з Молдовою, поряд звертав на себе увагу Лядівський Свято-Усікновенський чоловічий скельний монастир, потім вдалині визирала споруда Дністровської ГЕС–2, і вже поступово з лівої сторони між небом і землею проступала новодністровська телевежа. А от на передньому плані таки вражала своєю величчю спокійна гладь верхньої водойми, глибина якої сягає 30 м, усю велич людської праці канівчани мали нагоду відчути й осягнути єством під час її об’їзду по периметру, а це 7,5 км.

Заключним етапом відвідин Дністровської ГАЕС був водовипуск із можливістю оглянути нижнє водоймище з комплексом захисних споруд та тверде переконання головного інженера в тому, що відновлення будівництва цієї станції вдихнуло нове життя у наш регіон, зокрема у розбудову соціальної сфери міста Новодністровськ та районного центру Сокиряни і прилеглих сіл Ожеве та Василівка. Завдяки пріоритетному напрямку роботи ПАТ «Укргідроенерго» – соціальній спрямованості проекту добудови першої черги Дністровської гідроакумулюючої електростанції у складі трьох гідроагрегатів, у м. Новодністровську вдалося здійснити реконструкцію мереж водопостачання, тепломереж, внутрішньобудинкових електромереж, ліфтів, дахів на житлових будинках, відремонтувати актову залу гімназії, павільйони у дитячому садочку, виготовити низку проектно-кошторисної документації на подальшу реконструкцію об’єктів соціальної сфери. Зважаючи на 40-річний вік міста та його інфраструктури, і обсяг робіт, відповідно, великий, хоч і не такий помітний на перший погляд.

Фінальним акордом цієї осінньої зустрічі-знайомства стала поїздка у місто, де гостей зустрів заступник директора філії із соціальних питань та перспективного розвитку Володимир Іванович Ванаш, котрий ознайомив із історією будівництва 114-квартирного будинку для персоналу станції, а всі охочі мали нагоду оглянути одну із квартир.

Упродовж цих гостин гості щиро дякували керівництву філії «Дирекція з будівництва Дністровської ГАЕС» та усім, хто організовував і проводив екскурсії, а також подарував можливість мати на згадку численні фотокадри, – В. І. Жуку, Р. І. Волошину та О. С. Савищеву.

Після відпочинку на туристичному комплексі «Услад» делегація з Канівщини побувала і у м. Сокиряни й оглянула зведену за соціальні кошти райлікарню та будівництво Будинку культури.

Інна ГОНЧАР, фахівець зі зв’язків із громадськістю філії «Дирекція з будівництва Дністровської ГАЕС»