Виставка у стилі НеоПопРеалізм
22 червня 2016 в 8:07 Переглядів: 2367

НеоПопРеалізм – новий стиль образотворчого мистецтва. Саме в ньому працювали учні Олени Володимирівни Трофанюк, яка розповіла нам про незвичайну виставку, що тривала у ЗОШ ІІ– ІІІ ст. останніми днями навчального року.
–Так трапилось, що у другому семестрі мені запропонували викладати образотворче мистецтво у ЗОШ ІІ–ІІІст. І, звісно, маючи певний досвід роботи у цій сфері (бо за освітою я – вчитель образотворчого мистецтва та креслення і у цій школі вже працювала у 90-тих роках), охоче погодилась. Мені цікаво працювати з дітьми, бачити, що вони вміють, які нові тенденції в уподобаннях у дітей. А одним із найважливіших моментів є організація виставок дитячих робіт. І коли ми готували цю виставку, виявилось, що рівно 25 років тому я організовувала у цій школі найпершу виставку робіт діток 1–4 класів. Ті роботи були гарні та неповторні, а головне, що діти побачили, що їхні творіння цінуються. Ці неповторні композиції мають цінність, стимулюють дітей до нових творчих злетів. А те, що представлено на цій виставці, – це роботи учнів 7 класу, де завершується викладання образотворчого мистецтва. І для того, щоб стимулювати їх до гарного закінчення такого цікавого етапу житті, я запропонувала намалювати контрольну роботу в незвичайному стилі, який називається НеоПопРеалізм. Дітям було задано тему, адже це – незвичайний тип мистецтва. Це абстрактне малювання, що передбачає передачу своїх свідомих уявлень, відчуттів на рівні інтуїції, тому психологи за такими малюнками можуть протестувати дитину і визначити психотип та майбутні вподобання цієї особистості.
НеоПопРеалізм – це новий напрямок у образотворчому мистецтві, заснувала його у 1989 році Надя Русс (Надія Малолетнева). Хто малює у цьому стилі – має почуватись дуже вільно, тому що малюється тут без гумки, тобто береться маркер і як бажає душа проводяться основні композиційні лінії, створюється певна цікава форма, а потім заповнюється повторюваними графічними зразками: лініями, крапочками, кружечками, трикутниками тощо. І тоді ми бачимо, як на наших очах проявляється цікава, неповторна, унікальна композиція, яка, можливо, не несе для нас певного змісту, але може прикрасити будь-який сучасний інтер’єр.
Діти малювали із задоволенням. Наприкінці кожного уроку я малюнки збирала, а на наступний видавала, тому можна вважати, що це стовідсоткова дитяча робота без допомоги дорослих, але виконана на досить високому професійному рівні. Насамкінець хочу побажати саме дорослим – будьте уважними до дитячого світу, помічайте вчасно пагінці творчості і яскраві струночки їхнього самовираження – і тоді сіру буденність ми разом розмалюємо у ясні кольори дитячої мрії.
Записав Вадим РЕВУЦЬКИЙ



