35 років із часу створення ДЮСШ (квітень 1986 року) – юнацької спортивної школи з підпорядкуванням об’єднаному комітету профспілки Управління Будівництва ДКГВ (голова ОКП – О. Я. Іконніков). Першим директором ДЮСШ був Анатолій Степанович Сивун, який став не тільки фундатором дитячої спортивної школи, а й взагалі ініціатором фізкультурного руху серед колективів на будові ДКГВ ще з далекого 1977 року. З чого ж починався розвиток спортивних напрямків та досягнень у спорті? Анатолій Степанович згадує: «Народження ДЮСШ відбувалось у підвальному приміщенні Управління будівництва. Статутом юнацької школи передбачалось шість відділень спортивного напрямку, а саме: легка атлетика, вільна боротьба, дзюдо, бокс, важка атлетика, настільний теніс. Спортивними секціями ДЮСШ було охоплено більше 300 дітей. Необхідним спортивним інвентарем школа була забезпечена на 100 %. На розвиток спорту адміністрація будови не шкодувала коштів. Робилося все можливе для фізичного розвитку дітей та й дорослих. Було зроблено капітальний ремонт трьох залів: важкої атлетики, боротьби та настільного тенісу.

Першими тренерами були Петро Дельожа, Петро Кініщук, Віктор Нагірняк, Борис Яровий, Броніслав Наумов. Керівництво АТП сприяло також створенню умов на базі свого підприємства для занять важкою атлетикою. Пізніше було відкрито секцію з футболу, тренером якої на довгі роки став Володимир Мигаленюк.

Адміністрація ДЮСШ на початковому етапі складалася з директора – А. С. Сивуна, завуча – В. М. Квітницького, лікаря – М. Й. Возного та бухгалтера – Н. І. Каткової».

35 років із часу створення відділення веслування на байдарках і каное. У серпні 1986 року після аварії на ЧАЕС у Новодністровськ на переселення прибула родина Осипенків. Сергій Костянтинович у Прип’яті був директором яхт-клубу. То ж невипадково вибрав наше місто для подальшого проживання через гарні умови й можливості розвитку водних видів спорту. За його ініціативою та за підтримки адміністраціїй профспілок УБ ДКГВ при ДЮСШ було відкрито відділення веслування на байдарках і каное. Сергій Костянтинович добре пам’ятає ті часи становлення та згадує: «Після приїзду з’ясувалося, що Григорій Попов активно займається перспективою створення на базі Дністровського водосховища яхт-клубу і для цього вже зібрано непогану інвентарну базу. На жаль, з якихось причин пізніше він припинив цю діяльність. А на той час я вирішив обрати більш конкретний напрямок своєї роботи, зосередившись на веслувальному профілі. Завжди вдячний за підтримку моєї ідеї та практичну допомогу в її втіленні В. М. Сандіну, заступнику голови ОКП будови, а також М. В. Лутчаку, начальнику АТП, який протягом усіх подальших років постійно підтримував спортсменів-байдарочників усіма можливими засобами. Саме з Миколою Васильовичем ми організовували доставку на Дністер близько десяти перших байдарок, які транспортували з Юрмали (Прибалтика). Через деякий час покращенню умов для цього спортивного підрозділу сприяло рішення начальника УЕВ В. А. Дейнеко щодо надання приміщення для зберігання човнів у зоні причального господарства на березі водосховища. У перші роки становлення й розвитку цього виду спорту мені вагомо допоміг мій брат Віктор Костянтинович, який долучився до тренерської роботи. Це вже пізніше моєю активною помічницею та тренером стала моя дружина Олена Іванівна. Радію від того, що не помилився у виборі професійної діяльності, а, головне, вагомим спортивним досягненням багатьох наших вихованців».

40 років з часу створення туристичного клубу «Дністер» (1981 р.). У молодому селищі будівельників 80-х років великою популярністю серед молоді користувався туризм із пріоритетним напрямком водного туризму. Керівником цієї спортивної секції був фанатично залюблений у туризм Микола Петрович Мензак, який прибув у той далекий 1981 рік до Новодністровська за молодіжною путівкою з Чернівців, де працював на заводі «Електронмаш» та активно займався туризмом. Спочатку він працював на будові ДКГВ, а з часом М. П. Мензаку доручили виконувати функції з підготовки спорудження спорткомплексу, обіймаючи посаду директора стадіону «Енергетик». Саме цей об’єкт став першим у плані спорудження майбутнього спортивного комплексу. До речі, стадіон у ті часи будувався методом народної будови, коли молоді працівники підрозділів УБ ДКГВ долучалися до робіт у позаробочий час, а керівництво забезпечувало їх необхідними матеріалами й технікою. Керував цим організаційним процесом директор ДЮСШ А. С. Сивун.

30 років із часу відкриття спорткомплексу (1991 рік). Це були 1986–1987 роки. Згідно із генпланом забудови в Новодністровську, на цьому місці був передбачений дуже простенький спорткомплекс, випуск матеріалів для якого було вже знято з виробництва. Виникла необхідність термінового пошуку нового проєкту. Тому Миколі Петровичу Мензаку довелося безпосередньо займатися питаннями споруди спорткомплексу. От як про це він згадує: «Знайшли достойний варіант аж у Новосибірську, куди мені й довелось летіти. Доклав неймовірних сил, аби прискорити отримання проєкту, організувавши в інституті друк 49 альбомів у вигляді рулонів та їх особисту доставку до нас. А далі — відрядження у Харків, щоб узгодити прискорення прив’язки нового проєкту у Новодністровську. Будівництво здійснювалось організацією БУ ПЦБ, керівник В. Ю. Кожокар. Вагомих зусиль та контролю до стану спорудження докладав А. О. Вакулович, головний інженер. Труднощів було дуже багато, бо ж об’єкт будівництва неплановий, комплектація будівельними матеріалами не передбачена. Вибивати довелось практично все без фондів. Пам’ятаю, як самому довелось летіти до Киргізії (там була тоді напружена ситуація й ніхто з УПТК не погодився на відрядження) для розміщення на їхньому заводі замовлення з виготовлення ферм прольотом 27 м. Мені тоді казково пощастило, бо ж у сезон літніх відпусток білетів на літак не дістати. Отак весь час у відрядженнях: то десятками кілометрів вибиваю кабельну продукцію, то в Таганрозі дістаю фільтри для очистки води у майбутніх басейнах… Бувало навіть ризикував власним життям… Такий ритм моєї роботи тривав аж до введення спорткомплексу в експлуатацію в 1991 році. На урочистому відкритті серед поважних гостей був присутнім присутній Георгій Мондзолевський, заслужений майстер спорту СРСР, двократний олімпійський чемпіон з волейболу, з яким дружні стосунки мав Валентин Байкін, тоді заступник начальника будови та голова спорткомітету УБ ДКГВ».

Першим директором новозбудованого спорткомплексу був призначений М. П. Мензак, який разом із новою тренерською командою формував спортивне життя міста на новому етапі розвитку. Цю посаду він обіймав до 1997 року. З отриманням унікальних умов для спортсменів усіх вікових категорій відкрились великі можливості. Тренерський склад налічував на той час понад 15 осіб, одним із яких був Олександр Лазарев, призер України з пауерліфтингу. Особливою популярністю серед дітей та дорослих користувалась секція плавання в обох басейнах спорткомплексу. Микола Петрович із особливою вдячністю відзначає кропітку й відповідальну роботу Тетяни Токмакової, лаборанта з контролю якості води в басейнах, яка систематично проводила комплекс робіт із знезараження води.

А ДЮСШ при профспілці будови ще декілька років продовжувала функціонувати як у старих умовах підвальних приміщень УБ ДКГВ, гуртожитку «В», так і в комфортних умовах нового спорткомплексу.

Усі без винятку фундатори спортивного життя у Новодністровську активно долучилися до пропозиції музею щодо відтворення в рамках історії нашого міста сторінки масового розвитку спорту й фізкультури, надали чимало фотографій та експонатів за цією темою. Вони із задоволенням діляться спогадами про те, як організовувались численні міські спартакіади та змагання серед підрозділів будови, що відбувалися на стадіоні, на якому рівні проводилися зустрічі між спортсменами Вінницької, Хмельницької, Тернопільської, Миколаївської, Дніпропетровської областей та Республіки Молдова. Та з особливим захватом коментують зафіксовані на фото моменти окремих спортивних заходів, згадуючи імена учасників, втішаючись тому, що за період їхнього безпосереднього керівництва разом із тренерським складом було підготовлено більше 2000 спортсменів–розрядників. Питома вага серед них — вихованці подружжя Осипенків, які підготували й вивели своїх спортсменів-байдарочників на міжнародний рівень.

У міському музеї в залі з історії Новодністровська відтворена невелика експозиція з історії спорту, завдяки фотосвітлинам з архіву П. О. Кордонського, матеріалам та предметам наданих активними учасниками спортивного життя в різні періоди, зокрема: А. С. Сивуном, С. К. Осипенко, М. П. Мензаком, Ю. О. Козловським, Є. Т. Аніщенком та просто небайдужими до історії міста людьми: І. І. Фурманом, А. В. Шамброю, родиною Гольміндорф.

Нехай такі короткі відомості й спогади про історію становлення та розвитку фізкультури і спорту в нашому місті стануть доброю традицією наслідування і взаємного зв’язку сьогодення з минулим, з безумовною вдячністю всім фундаторам і фанатам спортивної ниви.

Галина Разгонюк, директор міського історичного музею