Саме так разом із напрочуд казковою сніжною феєрією війнули у душу на відстані 10 літ незабутні спогади про пам’ятну дату – 30 грудня 2011 р., коли передноворічний настрій редакції новодністровського вісника «Наша газета» надзвичайно приємно осяяла особлива для нас звістка – Світлана Маноліївна Антонюк, на той час головний бухгалтер філії Консорціуму «Науково-виробниче об’єднання „Укргідроенергобуд“ у м. Новодністровську» завітала зі справжнім і незабутнім подарунком. Ми взяли до рук щойно народжений у видавничому домі «Букрек» 1000-й наклад поеми-казки Миколи Палагути «Про будову і про ГЕС, про звіряток й ліс чудес» (половина тиражу вийшла українською мовою), яка була підписана до друку 22 грудня, саме у День енергетика!

Ось так тоді, через 32 роки станція-ювілярка, яка відзначила в грудні своє 30-ліття, онуки тих, для кого дитячий письменник у далекому 1979 році створив поему-казку, отримали «рассказ в стихах о нелегком и почетном труде строителей “Про строителей, про ГЭС, про зверюшек и про лес”», який знову завітав до Новодністровська. Прикметно і те, що 7 грудня 2010 року відзначається день народження українського поета Миколи Семеновича Палагути (1930—1988), автора поетичної російськомовної присвяти будівельника Дністровської ГЕС, члена Спілки письменників СРСР, який свого часу працював на чернівецькому машинобудівельному заводі.

Із неабияким трепетом ми взяли до рук своє літературне дітище: я, автор українського перекладу, та коректор Лідія Желєзна — тоді редакція «Нашої газети», для якої травень 2011 р. був ознаменований 10-літтям видання, завершила ювілейний рік надзвичайно-символічно!

Симовлічно і те, що ця робота поєднала нас творчим і душевним союзом із талановитою художницею і прекрасною людиною Раїсою Рязановою, яка працювала над перевиданою книжечкою!

Завжди з приємністю згадую про те, як мені сподобалась ідея Світлани Антонюк, тим більше було цікаво спробувати себе у поетичному перекладі, адже до цього часу, працюючи у школі, перекладала лише кілька пісень з російської. Робота захопила, але, обкладаючись і словниками, і численними чернетками, мусила не відступати від авторського віршованого ритму, водночас, із точністю добираючи українські відповідники. Особливо непросто було описати цікаво рідною мовою суто енергетичні й будівельні моменти, як то «ГЭС… – запруда да кадушка, под кадушкою – вертушка. Под вертушкою – вода».

У свою чергу Лідія Желєзна зізнавалась: «Раніше я працювала з перекладами лише прозових публіцистичних та художніх текстів, поема-казка М. Палагути “Про будову і про ГЕС, про звіряток й ліс чудес” стала для мене у своєму жанрі новим цікавим досвідом. Дуже добре пам’ятаю день, коли моя колега Інна Гончар запропонувала приєднатися до відродження дитячої книжечки та адаптувати її вже для нового покоління маленьких українців. Це своєрідна спроба інтерпретації першопочаткового російськомовного варіанту “Про строителей, про ГЭС, про зверюшек и про лес”, який розі­йшовся більше ніж стотисячним накладом усім Радянським Союзом і полюбився багатьом дорослим та малятам. Споді­ваємося, що ця книжечка знайде свою прихильність у молодих сім’ях новодністровців».

 «Чому я підтримав перевидання казкової поеми? – продовжував Ю. М. Бондаренко. – За роки, коли починала зводитись Дністровська ГЕС-1, ті, хто читали цю книжку своїм дітям, хто починав будувати, тепер працюють в такому ж віці, як і я, і їхні діти вже працюють і на цій ГЕС, і у мене в колективі. У тих дітей є вже свої діти – тож працює покоління, яке виросло на цій книжечці, – це вже династія енергетиків. І чому б дітям дітей знову не прочитати цю казкову історію?»

Особливою була тоді й атмосфера під час презентації новонародженої книжечки, що родом із нашого дитинства: діти й педагоги початкової школи подарували незабутні враження, а у бібліотеки й заклади освіти розлетілися подарункові примірники цієї віршованої історії.

 …Гортає доля цікаві та змістовні сторінки нашої історії, нашого міста, даруючи неймовірні спомини, як і нагоду по-новому оцінити все, що було та подякувати за все долі! Сьогодні Дністровська ГЕС відзначила своє 40-річчя! На 10 літ подорослішали ми, діти й онуки першопрохідців, як і наше рідне місто! Дай, Боже, аби і надалі ми радо перечитували сторінки, написані раніше, а також власноруч з любов’ю творили свою історію!

Інна Гончар

Джерело