До 70-річчя з дня народження Володимира Івасюка
4 березня 2019 в 15:20 Переглядів: 1245
4 березня композитору Володимирові Івасюку мало б виповнитись 70 років (народився 4 березня 1949-го – пропав 24 квітня 1979 року, а 18 травня знайшли тіло). Його земне життя тривало лише 30 років. Але за цей короткий час він виконав свою місію, використав талант і потенціал, зробивши українську пісню модною на весь світ. Феномен Володимира Івасюка у тому, що його пісні до сьогодні звучать, вони популярні, їх знають молоді люди, а сучасні виконавці їх переспівують.
До 70-річчя з дня народження Володимира Івасюка
(за назвами його пісень)
Березнево натхненна струною –
Вже весна, мов колискою вітру.
Світ без тебе…, та все ж із тобою –
Тихо Ангел яскравить палітру…
А дві скрипки – відлуннями кроків
Ще вертають у білий серпанок,
Де зимової казки неспокій
Водограєм стрічає світанок.
Мандрівного музики балади
Літо пізніх жоржин нагадали,
І кленовий вогонь зорепадом
Жовтий лист у струні обіймали.
Два перстені промовисто-лунко
Затремтять у душі далиною,
Наче танго безмовним цілунком
Отчий дім замережить журбою.
Чебрецями й зеленим вже дзвоном
Озоветься червоная рута,
І повернеться спогадів гроном
Диво-мальва твоя незабута.
І тоді розцвіте у любові
Таїна із травневої ночі,
Мов освідчення мить на півслові –
Передвістя печалі пророче…
Журавлі відлетять загадково,
Час полине в далекії гори,
І у музиці знову і знову
Тихим смутком розтане прозоро.
18–19.02.2019 р.
Володимиру Івасюку
Розмову вулиць хочеться почути
І таємниці юних ясенів,
Під шум дерев минуле повернути,
Де ще чаклують феї добрив снів.
Вдихнути ранком чисту прохолоду,
Що, як в дитинстві, манить вдалину,
І подивитись з берега у воду,
Щоби відчути щастя глибину.
Почути дивну музику світанку,
Що у душі рояля зазвучить...
І не гасити полум’я до ранку,
Бо одиноко ніч тоді мовчить.
Отут він жив, жила його родина,
І своє серце в пісню заплітав.
А той рояль – то ниточка єдина,
Щоб він у тиші знову оживав.
А чорне й біле в клавішах з’єдналось,
І день, і ніч, і зорі в забутті.
Але у білім мрії жить зостались,
І вже, мов тінь, – те чорне у житті.
Розмова вулиць лине в зелень-листі,
В журбі й надії клавіші мовчать.
Червоних ягід мріями-намистом
На сході сонця вулиці горять.
Вічна пісня
Пам’яті Володимира Івасюка та Ігоря Білозіра
Чарівним птахом в небо пісня зазвучала,
Її мелодію підказує весна…
Та раптом музики найкращої не стало,
Бо обірвалася ізмучена струна.
О як печально заспівала горобина
І одиноко замовчала угорі,
Бо він із зоряного імені полинув
В далеке сяєво небесної зорі.
О як зажурено й у відчаї до неба
Його улюблені летіли журавлі!..
Чому ж за обрії піти сьогодні треба,
Щоб любити починали на землі?!
«Червона рута» небесами зазвучала,
На мить почулися несказані слова –
І вічна пісня через роки їх з’єднала,
Та, що весною водограєм ожива.
Вже червоніє на світанні горобина
І все чекає поміж сум Галичина,
І верховіття похилила Буковина –
Знов обірвалася ізмучена струна…
Інна ГОНЧАР
член НСЖУ
член НСЖУ
Переможець І обласного конкурсу знавців творчості Михайла Івасюка серед вчителів та обласної радіовікторини до 50-річчя Володимира Івасюка, лауреат обласної премії імені Ольги Кобилянської в номінації «Поезія»
м. Новодністровськ
Чернівецької обл.
