Новодністровська вишиванка

Вишиваю нитками блакиті

чисте небо над містом вгорі,

і душа оживає щомиті

у гармонії тих кольорів.

Он зжурені верби шепочуть,

заглядаючи все у вікно.

Я вдивляюся місту у очі

й вишиваю своє полотно.

Відчуваю повітря світанку,

в бистрі води вдивлюся згори.

Мого міста таємним серпанком

залишаються ті кольори.

Вишиваю я юну дорогу,

заплітаю стежок сивину.

Із найкращого в світі порогу

я до свого Дністра поверну!

А й справді, яскраво усміхнена НОВОДНІСТРОВСЬКА ВИШИВАНКА згуртувала і дорослих, і малих 18 травня, аби на відстані люблячих і відданих Батьківщині сердець виплести багатобарвне перевесло української краси! Звичайно, одним Днем вишиванки аж ніяк не виміряти глибину нашої справжності й патріотизму, нездоланної віри у могутню силу праотчого генетичного коду й козацької слави, одвічного прагнення до свободи й незалежності. Одначе, бодай хоч за тих 7–8 годин робочого чи навчального часу чи буквально кількох навіть хвилин прогулянки містом – але у своїй улюбленій вишиванці! – у небайдужій душі, упевнена, рясніли грона насолоди й неодмінної причетності до скарбів і потужної енергетики української вишиванки, а відтак – уже всесвітнього єднального руху, що вражає і захоплює своїм магнетизмом! Розумію і критиканів та усіляких збайдужілих до всього осіб, що, презирливо перекривлюючи гарну традицію, закидають, що, мовляв, одягнути вишиванку – то замало. Але ж і це може і має стати отим першим кроком до важливих змін у свідомості, першим яскравим стібком на тлі духовної чистоти душі кожного, хто живе на цій землі!

Тому саме тішило око і вражене єство таке розмаїття кольорів, стилів, а головне – усмішок, яким защедрився День вишиванки у нашому Новодністровську! Дитячі й педагогічні колективи усіх навчальних закладів міста, персонал установ та організацій і просто справжні українці-городяни додали свого власного мережива до чудової НОВОДНІСТРОВСЬКОЇ ВИШИВАНКИ, зігрівши цей день і радо згуртувавшись у травневій сонячній ясі зі світовим українством.

Інна ГОНЧАР