На Україну насувається циклон – очікується червоно-рожевий шквал із листівок та паперово-шоколадна повінь із сердечок. Люди старшого пенсійного віку, можливо, навіть і не здогадаються, про що йде мова, а от у підлітків із наближенням цієї заповітної дати починає все шаленіше стукати серденько!.. 14 лютого відзначається День Валентина, навіть ніяково додавати слово «Святого», адже нічого, пов’язаного з церквою, у цьому празнику давно не залишилось. Та й чи було? Взагалі, що привносить цей день у наше життя – порозмірковуємо у сьогоднішній статті.
Легенди та дійсність
Якщо поцікавитися в Інтернеті, то можна дізнатися про Святого Валентина, який за легендою поклав своє життя на те, аби поєднувати закохані серця попри заборони жорстокої римської влади. Так, уже ув’язнений, він перед стратою передав через ґрати коханій листівку у формі серця. Дуже зворушливо... Хоча сама християнська церква про цю історію не відає. Дійсно, був у 3 сторіччі мученик Валентин, але нічого про написання валентинок у його життєписі не згадується. Насправді традиція святкування відходить своїм корінням у античну давнину. У цей день римляни вшановували пам’ять однієї зі своїх численних богинь та влаштовували під час святкування таке неподобство, що навіть і не напишеш у нашій вельмишановній газеті. Згодом християнство намагалося приборкати ті поганські звички та надало йому нового, вже релігійного змісту.
Популярність у світІ
Загальної популярності празник почав набувати у Європі на початку ХХ сторіччя, а підхопили його знамена кмітливі бізнесмени країни-матері світової комерції. Існує думка, що саме з легкої руки американських підприємців пішло це свято у широкі маси, адже у компаній, які продавали святкову продукцію (перш за все листівки) між Різдвом та Великоднем утворювалась «мертва зона», коли продажі падали до нуля. Вдала рекламна кампанія – і почали верстати та станки працювати на пов-ну потужність, полетіли милі сердечка з ведмежатками в усі кінці нашої планети. Пройшли роки, свято закріпилося та набуло світового масштабу. Напевно, навіть туземці диких африканських племен, і ті у День закоханих дарують одне одному сердечка, якщо не з шоколаду, то хоч із глини.
Поява в Україні
На терена нашої неньки це свято достукалося вже лише після розвалу Радянського Союзу, коли лавиною полилося усе яскраве та закордонне на нас, диких та неосвічених. Минув час – і день цей посів своє визначне місце серед важливих «майже державних» празників. Напевно, не багато хто знає, коли святкується в Україні День матері чи батька, або День сім’ї, наприклад, а от про День закоханих відповідь дадуть навіть у садочку. Як то кажуть: коханню кожен вік підвладний.
Жарти жартами, та поговоримо серйозно
Чудово, що є день, коли ми можемо згадати про своє кохання, присвятити увагу близькій людині. Але все частіше це свято носить характер псевдообов’язковості, виявляючи непорушність догм, продиктованих масмаркетом: «Кохаєш? – Даруй!». Коли несуться в усі кінці, мов стадо, люди та хапають усе, що потравляється під очі. Тож осідають у наших оселях гори рожевого мотлоху, роблячи їх ще більш душними та тісними.
Ні, я не проти конкретно Дня закоханих, я проти його комерціалізації, проти підміни понять, проти механічних необдуманих дій під впливом моди. На мій погляд, перед кожним вчинком людина має порозмірковувати та усвідомити: «Яка мета моєї дії?». Купити черговий подарунок чи зробити приємне близькій людині? Подарунок, щоб не образилась, та не дуже дорого, чи те, що я вважаю дійсно буде корисним та щиро сподобається? А задля галочки купити плюшеве серце, яке потім припадатиме пилом десь у кутку – зайвий хлам та витрата грошей.
Символ кохання
Можливо, то мій невиправданий скепсис, адже що поганого, якщо близькі люди у цей день нагадають один одному про кохання милою дрібничкою? Але вважаю, що про кохання треба нагадувати не лише раз на рік, то має бути щиро та від душі, а не тому, що так роблять всі. Та й любов свою треба доводити не листівками та шоколадками, а гідними вчинками. Цукерка – який же то символ кохання?! Прояв кохання – це помити посуд, знаючи, що тебе про це навіть і не попросять, чи начистити взуття, зробивши коханому приємний сюрприз перед роботою, чи навіть просто ванну набрати, щоб кохана людина відпочила та розслабилась після робочого дня. Це дрібниці, але вони поєднують та зміцнюють стосунки. І так само важливо вміти помічати такі маленькі прояви любові.
Позиція релігії
Церква взагалі має досить скептичне ставлення до Дня закоханих, у мусульманських країнах він взагалі під забороною. Пастирі вкотре наголошують: тимчасова закоханість та вічна любов – різні поняття. Стосунки мають будуватися на засадах взаємоповаги, самовідданості, єдності, терпіння. Незалежно, чи це стосується відносин двох людей, чи загалом ставлення до людства та країни.
Як альтернатива цьому дню, 8 липня православні вшановують пам’ять святих Петра та Февронії. Це подружня пара, яка пронесла своє велике кохання через усе життя та зберегла його навіть, перейшовши у вічність. Святі є покровителями подружніх пар та дають гідний приклад подружньою любові. Саме до таких вічних цінностей ми маємо закликати молодь. Адже так важливо навчити їх будувати тривалі міцні відносини. Можливо, це допоможе змінити сумну статистику розлучень. А День любові та сім’ї може стати навіть непоганим інструментом у цьому.
Подаруйте увагу
Тож, якщо маєте бажання порадувати свою другу половинку – подаруйте у цей день коханій людині трошки більше уваги та ніжності. Це чудова нагода хоч на один вечір відірватися від буденного клопоту, згадати миті першої зустрічі, переглянути весільні фотографії та подякувати за те, що є один у одного. Ну а коштовність матеріального подарунку чи взагалі його відсутність має всього другорядне значення.

 Ірина Шундрій