Різнобарвним вишиваним дивом обнімемо ми 19 травня наші рідну землю – десять років тому, у 2006 році, ідею акції «Всесвітній день вишиванки» запропонувала студентка факультету історії, політології та міжнародних відносин Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича Леся Воронюк. А поштовхом до релізації ідеї та святкування стала вишиванка Ігоря Житарюка, яку він регулярно одягав на пари, як і чимало інших студентів. Леся запропонувала обрати один день і всім разом одягнути вишиванки. Спочатку це були кілька десятків студентів та викладачів факультету. Та вже протягом наступних років свято розрослося до всеукраїнського рівня, до нього почала долучатися українська діаспора по всьому світу, а також прихильники України. Ось так день за днем, рік за роком, щороку у третій четвер травня, ми великою українською родиною зберігаємо споконвічні народні традиції створення та носіння етнічного вишитого українського одягу. Ми не просто одягаємо красиву сорочку – ми незримою, але такою потужною обереговою силою захищаємо себе прадавньою магією візерунків та кольорів. Новодністровці, долучаймося до цієї барвисто вишитої краси, подаруймо рідному місту незрівнянний букет української родинної скарбниці роду!

Новодністровська вишиванка

Вишиваю нитками блакиті

Чисте небо над містом вгорі,

І душа оживає щомиті У гармонії тих кольорів.

Он зжурені верби шепочуть,

Заглядаючи все у вікно.

Я вдивляюся місту у очі

Й вишиваю своє полотно.

Відчуваю повітря світанку,

В бистрі води вдивлюсь згори.

Мого міста таємним серпанком

Залишаються ті кольори.

Вишиваю я юну дорогу,

Заплітаю стежок сивину.

Із найкращого в світі порогу

Я до свого Дністра поверну!

Інна ГОНЧАР