23 вересня в актовій залі Сокирянської центральної районної лікарні зібралася досить незвичайна компанія – журналістський цвіт Сокирянщини і міста Новодністровськ. Метою зборів районної спілки НСЖУ був звіт голови Олександра Чорного та обрання нового керівництва районного журналістського осередку. Заслухавши інформацію про діяльність, спілчани визнали роботу своєї організації задовільною. Також колеги привітали Олександра Дмитровича із почесним званням «Заслужений журналіст України», яке очільник спілки отримав до 25-ої річниці Незалежності України, відповідно до Указу Президента за значний особистий внесок у державне будівництво, соціально-економічний, науково-технічний, культурно-освітній розвиток України, вагомі трудові здобутки та високий професіоналізм.

Загалом Сокирянська спілка є найбільшою у Чернівецькій області і налічує 23 особи. Протягом останнього року декілька членів вибуло у зв’язку зі зміною місця проживання. Зменшення кількості спілчан пов’язано, на жаль, також і з непоправними втратами, тож хвилиною мовчання вшанували пам’ять тих журналістів, які відійшли у Вічність. Висловитись мали змогу усі охочі, основні думки були досить мінорними: нестача молодих кадрів, мізерні зарплати, роздержавлення друкованих ЗМІ…

Прикро, що у звіті О. Д. Чорний не зупинився на питанні журналістської етики. Хоча варто було б, адже у контексті висвітлення адміністративно-територіальної реформи районні ЗМІ рясніють фактами, що не відповідають дійсності та розшаровують суспільство, сіючи поміж громад ворожнечу. Через що журналісти, колеги по спілці, фактично опинилися по різні боки інформаційного протистояння, що точиться на теренах Сокирянщини. Новодністровські представники також звернули увагу, що зустрічі із сокирянськими колегами відбуваються украй рідко, що немає обміну досвіду та взаємопідтримки. Наразі єдиною принадою перебування в організації є отримання квитка, який підтверджує статус журналіста, а діяльність спілки фактично зведена до збору членських внесків та організації зібрань раз чи двічі на рік. Говорилось і про те, що хоча наші ЗМІ переважною більшістю є комунальними, вони все ж покликані служити не тільки владі – міській чи районній, а, передусім, громадам. Тож зі шпальт газет та в ефірах радіо має висвітлюватись не лише однобока думка чиновників, а й пересічних людей, які із такою позицією не погоджуються. Шкода, що полеміки з цього приводу не виникло.

Наступним на порядку денному було обрання голови спілки та його заступника. У результаті голосування новим очільником районної організації було обрано Ростислава Олександровича Бузила, директора ТРО «Сокиряни», більш відомої під брендом «Сок ФМ», а його заступником – Валентину Іванівну Гафінчук, головного редактора районної газети «Дністрові зорі». Чи відобразяться зміни у керівництві на роботі спілки якимось чином, покаже час, а от сподіватися на зміну вектору районної журналістики, очевидно, поки що не доводиться.

У зв’язку із обговоренням, яке виникло на засіданні, хотілося б зробити наступну репліку. Професія журналіста чимось схожа на роботу лікаря чи педагога – якщо таку діяльність здійснювати виключно пропорційно отриманій платні, то в Україні про якісні послуги у сфері освіти чи медицини годі було б і говорити. Тоді довкола були б лише недоліковані і напівосвічені люди, а преса була б виключно «жовтою» або ж безликою. Скільки грошей не заплати лікарю, педагогу чи журналісту, якщо нема хисту, то його й не купиш. Талант іде або від Бога, або напрацьовується важкою регулярною працею та самовдосконаленням. Якщо бажаної винагороди – матеріальної чи моральної – журналістика не дає, то, може, варто спрямувати свою енергію в інше русло?

Анастасія Жалюк

Анастасія Жалюк