В житті є процеси на які ми часто не здатні впливати і спалах Африканської чуми свиней – один із тих випадків. Власник може не допустити зараження своїх тварин. І, йому це під силу, на це він може впливати. Однак, коли тварини вже похворіли – тут він безсилий, оскільки усі подальші процедури, тобто сценарій майбутнього розвитку події чітко прописаний в чинній інструкції з профілактики та боротьби з африканською чумою свиней та узаконений (алгоритм поведінки всіх зацікавлених сторін, точніше тих осіб, що мають пряме відношення до даного прецеденту, а в деяких випадках навіть і не мають, як наприклад водії та пасажири автобуса, яким прийдеться об’їжджати небезпечну частину дороги) - і власник тут безсилий, як і ветеринарний лікар у відношенні АЧС – за відсутності будь-яких ліків сьогодні проти цієї «напасті». Вірус чуми самостійно не рухається, а отже і не здатен самостійно прийти на ферму, підсобне господарство. Його туди має хтось принести і здебільшого це людина. Так, наприклад - фактором переносу при грипі - є вологе повітря. При лептоспірозі – гризуни. Міксоматозі – комарі. Джерелом небезпеки при чумі, як і більшості інших заразних хвороб – є здебільшого хвора тварина і продукти її життєдіяльності (екскременти), або ж продукція отримана від зараженої чи хворої тварини. Механізм зараження теж, здебільшого традиційний – контакт здорової (сприйнятливої) тварини з хворою, як прямий (безпосередній – один станок, спільна годівниця, природне спаровування тощо) так і опосередкований, тобто через забруднені предмети навколишнього середовища – руки, одяг, взуття, предмети догляду (вила, лопата …), транспортні засоби, на яких перевозили хворих чи заражених свиней і навіть колеса, що проїхались через труп або рештки контамінованої чи хворої тварини або чоботи на які потрапила слина чи виділення хворої дикої свині коли ви прогулювались по узліссю. Ще один спосіб занесення – це корм. І, в першу чергу це має відношення до присадибного утримання свиней – помиї, які перед згодовуванням варто прокип’ятити та свіже зірвана в полі кукурудза, яку відразу ж згодовують свиням, оскільки існує ймовірність її забруднення виділеннями хворих диких свиней. Це варто пам’ятати також і власникам промислових свиногосподарств. Третій, найбільш критичний фактор – це недоїдки «зараженого сала» (воно нічим не відрізняється від не «зараженого») в кориті свині. Чи руки, що тримали це сало. Адже, якщо людина, що брала до рук таке сало, навіть витерши їх, візьметься за відро, клямку чи інші предмети догляду то і вони міститимуть заразу. Відсутність швидкого тесту на АЧС сьогодні – не дозволяє чітко розділити здорових і заражених свиней, а також однозначно відмежувати та не допустити на прилавок продукцію, що потенційно може призвести до зараження здорових свиней, враховуючи те, що жодної небезпеки для здоров’я людини вона не складає. У більшості випадків, продукція отримана від хворої на АЧС тварини забитої у продромальний період (тварина заразилась але ознак хвороби ще не має) чи навіть блискавичного перебігу хвороби (2-3 доби – незначне підвищення температури тіла і спад до норми з наступним погіршенням стану), а саме в цій стадії – запідозривши «неладне і від гріха подалі», як показує досвід, іноді і забивають тварину, з метою часткової реалізації продукції на ринку. Сало - частину в банку (міна вповільненої дії – бо вірус там не гине, а консервується і здатен буде заражати свиней щойно потрапить в корито). Тому м’ясо і субпродукти обов’язково піддавати ТЕРМІЧНІЙ ОБРОБЦІ ( 60֯ С не менше 30 хв.)
Слід пам’ятати, що відколи існують тварини існує й загроза їх захворювання. І, що хвороба – це уже наслідок порушення природнього балансу. Недбалість власника щодо утримання тварини, її годівлі, догляду чи охорони зумовлює і цю проблему. Виходячи з сьогоднішніх реалій - час усвідомити що ця «біда» уже надовго в Україні і розповзається по світу – на часі уже й Бельгія з Китаєм.
По-друге – особливістю, вірусу АЧС, що циркулює у східній Європі - є його здатність зумовити смерть майже усіх заражених тварин (висока патогенність), але низький ступінь заразності (низька контагіозність), тому й не має ознак швидкого поширення хвороби в стаді сприйнятливих тварин. Тобто, АЧС повільно поширюється в стаді і можуть пройти тижні, а то й місяці, до того, як інфікуються усі сприйнятливі тварини. Але, усі тварини, що заразились АЧС загинуть. Зазвичай першими ознаки захворювання проявляють 1-2 свині, і лише згодом, хвороба поширюється на усе стадо. А, «типові» клінічні ознаки спостерігаються уже тоді, коли заражена велика кількість тварин.
По-третє – відсутність ліків та вакцини, а також низький рівень свідомості суспільства, обізнаності, організованості, прозорості механізму контролю переміщення тварин та безкарність не залишають власнику свиней в Україні альтернативних варіантів захисту свого майна крім самозахисту, тобто підвищення рівня біобезпеки господарства.
Але, всім власникам тварин слід усвідомити, що захист тварини (її життя та здоров’я) – це не право власника, а його зобов’язання, тобто прямий обов’язок! І, як в відношенні великих промислових господарств, так і стосовно домогосподарств, в яких утримується кілька чи й одна свиня. Халатне ставлення до власних зобов’язань – це злочин перед іншими власниками тварин, оскільки у такому разі ви і їх наражаєте на небезпеку та змушуєте посилювати свій рівень безпеки та нести додаткові витрати. Тож, будьте свідомими приймаючи рішення про утримання тварин.
Діагноз на АЧС, як і всі інші інфекційні хвороби встановлюється за результатами лабораторних досліджень. Однак, зважаючи на небезпеку розсіювання збудника відбір зразків для цих досліджень має робити кваліфікований, спеціально навчений персонал, який і доставляє біологічний чи патологічний матеріал спецавтотранспортом в уповноважену вірусологічну лабораторію. Та це вже функція державної ветеринарної служби.
Звертаємо Вашу увагу, що труп загиблої тварини слід захоронюти лише у біотермічній ямі на території скотомогильників з повідомленням місцевих органів влади та ветеринарної служби.
То ж будьте пильними зібравшись купувати чи утримуючи свиней і пам’ятайте що їх здоров’я – це обов’язок власника тварини.

Марія Рошко, начальник Управління з питань надзвичайних ситуацій, БЖ, ЦЗ, та МР