Із нагоди відзначення 32 річниці закінчення виведення військ із Афганістану 15 лютого у залі бойової слави Новодністровського міського історичного музею була організована тематична зустріч юнаків-старшокласників із ветеранами-інтернаціоналістами, яку організувала директор музею Галина Разгонюк. Анатолій Вольський, голова міської Спілки воїнів-інтернаціоналістів звернувся до присутніх: «Сьогодні ми, ветерани тієї вже такої далекої Афганської війни, оглядаючись назад, розуміємо, що стали заручниками ситуації і часу та політики тодішньої держави, зараз її важко зрозуміти. Та, незважаючи на це, ми можемо говорити і згадувати лиш про те, що було із нами. Перед очима завжди постають молоді хлопці, котрі, потрапивши у чужу країну, в полум’я війни, моментально ставали дорослими і… сивіли од пережитого та побаченого. Від імені своїх друзів-«афганців», висловлюю щиру вдячність директору закладу Т. А. Серевку, учням, педагогам, міському історичному музею та її директору Г. О. Разгонюк за те, що нас пам’ятають, запрошують і шанують. Цьогоріч минає 10 років, як ми спільно освячували місце під капсулу для майбутнього пам’ятника. Наступного року відзначатимемо 10-ліття його встановлення. Сьогодні ми всі віримо, що у нашій країні все зміниться на краще. А ще згадуємо і співставляємо, як колись організовувались подібні зустрічі з ветеранами іншої війни, а тепер і ми стали ветеранами... Спогади вирують, затамовуєш подих од них, згадуєш побратимів, командирів, не завжди досвідчених і з військовим хистом. У мене є мій ротний, якому нині 82 роки, але щоразу він на вітає, називаючи нас своїми другими дітьми, знає досі, як кого звати, співає «Многая літа». Хто знає, якби народ Афганістану залишили тоді у спокої, вони, можливо, самі розібралися... З іншого боку, ми бачили, як наші медики допомагали мешканцям, а, повертаючись на Батьківщину, залишили танки, снаряди, свердловини для води робили. Світла пам’ять усім нашим побратимам, нашим землякам, нашим двом Ігорям… Рибіна, до речі, знав ще з юності, на гітарі вчив грати, а тепер ось щоразу низько кланяюсь на могилі у Клокушні... Світла пам’ять нашим хлопцям, котрі відійшли у Вічність уже у мирі часи… Та найголовніше: які б ми би щасливі, якби нинішня війна закінчилась! Якби наша рідна Україна, така щедра на розумних і відданих людей, та багата на неповторну красу, звільнилась нарешті од ненависного полум’я війни!» Також на гостини до музею завітав Юрій Бандалак, перший голова Спілки воїнів-інтернаціоналістів: «Цього пам’ятного дня хочу щиро побажати усім, кожній родині здоров’я і благополуччя, щоб пам’ять ніколи не згасала, а події Афганської війни, яку ми пережили ціною своєї молодості, поверталися лише у таких ось гарних і хвилюючих зустрічах. Так, болючі рубці залишилися на серці кожного з нас… Мирного і чистого усім неба! Пам’ятаймо, спільно гортаючи сторінки обпалені тією війною». Записала Інна Гончар, фото – Анастасії Жалюк