15 років тому трек новодністровця став відомим у всьому світі
2 листопада 2018 в 10:02 Переглядів: 3267
Для «НГ» Тарас Жук дав коментар:
– В Україні міні-альбом з «Амагою» вийшов через легальний лейбл гігантським тиражем. А «піратські» компанії рознесли «Амагу» на збірках у ще більшому обсязі по всьому СНД. Паралельно вона з’явилась на практично усіх порталах, де можна безкоштовно скачати музику, і зокрема через них розійшлася ще далі. Ді-джеї з різних країн підхопили цей трек... Зі свідчень друзів і знайомих, які чули «Амагу» уже на різних континентах, я припускаю, що вона отримала статус «міжнародного» хіта. При цьому на промоушн не було потрачено абсолютно ніяких ресурсів.
Чернівчанин [випускник Новодністровської гімназії – «НГ»] Тарас Жук разом із дружиною виховує двох синів. Головне його заняття – фотозйомка. Та визнання йому приніс хіт, який лунав у всьому світі. Композиція t-Zhuk – «Амаgа» звучала у клубах всього світу, на радіостанціях і трималася довго на верхівках міжнародних чартів.
Цього року славнозвісній композиції виповнюється 15 років – йдеться у публікації газети «Молодий буковинець».
«На шкільних дискотеках крутив музику»
Тарас закінчив економічний факультет і музичної освіти не має, але це йому не завадило досягти успіху в музичній сфері.
– З дитинства я любив музику. У 13-річному віці мені почала подобатися танцювальна музика, і я мріяв стати ді-джеєм. На шкільних дискотеках я крутив музику. Мене завжди притягувала поп, хіп-хоп, електронна музика,
– розповідає Тарас.
На написання музики його надихали клубні хіти того часу: це музика, яка звучала тоді на дискотеках, але саме закордонна музика.
– Від прослуховування цих пісень у мене аж мурашки йшли тілом. Тому це і надихало на те, аби і я зайнявся музикою. Завжди хотілося слухати саме танцювальну закордонну музику і щось схоже писати. Мені подобається клубна музика і люди, які танцюють під мої треки,
– каже Тарас.
Чоловік добре пам’ятає, як написав перший трек на першому курсі універу.
– Це було перед колоквіумом з інформатики. Власне, через це я ледь не завалив той колоквіум (посміхається, – авт.) через те, що писав музику, замість того, щоб готуватися. Цю музику я потім записав на касету та дав слухати друзям. Вони слухали і казали, що «непогано»,
– згадує Тарас.
Популярність Тарасові приніс трек Amaga, який написано у 2003 році.
– Спочатку це мав бути класичний хіп-хоп трек. Але, оскільки завжди експериментую, то я спробував накласти на нього індійські дудки. І воно непогано лягло. Слухаючи потім цей біт, бас та індійські дудки, подумав, що, може, варто додати вокал. Взяв один із вокалів. От так і народилася Амаgа,
– каже Тарас.
«Після народження синів творив вночі»
Тарас створив власну студію у квартирі, де має змогу створювати ту музику, яка йому подобається і яку він вміє робити.
– Після народження синів я творив музику вночі, поки малі сплять. Відтоді почав працювати сам. Із колишніми учасниками проекту ми залишилися хорошими друзями, колегами.
Першим музичним критиком Тараса є дружина.
– Перша особа, якій я показую свої треки, – це дружина, яка мене усіляко підтримує. Ну і, на жаль, сусіди (посміхається, – авт.), але з ними мені дуже пощастило, адже вони з розумінням ставляться до цього. Також мої сини чують одні з перших треки. Вони люблять заходити до студії, щось там натискати. Це їм подобається,
– каже Тарас.
Останнім часом t-Zhuk практикує принципово інше клубно-орієнтоване звучання, в основі якого суміш різних видів хаосу, техно та супутніх стилів. Перевірені на численних танцмайданчиках та фестивальних сценах, авторські роботи t-Zhuk завжди радо сприймає публіка.
– Мене часто запитують, чому я не зроблю щось в українському дусі, з українськими інструментами. Скажу так: краще я буду робити тек-хаус, джи-хаус, але щиро, аніж для формальності я зроблю щось нещиро.
Один із його треків потрапив у топ-10 світових танцювальних чартів.
Не зупиняючись на досягнутому, t-Zhuk постійно шукає новий та удосконалює теперішній саунд. Хто знає, може в майбутньому він створить щось українське, яке матиме такий же успіх, який мала 15 років тому Амаgа.
Ліліана Іонашку, «Молодий буковинець»



