Спадає золотим листом жовтопринадна осінь, залишаючи на згадку поцілунки багряного вальсу і неймовірної палітри своїх кольорів. А ще – незабутні враження про зустрічі, прогулянки і, звичайно ж, подорожі.
Саме такими яскравими залишились жовтневі вихідні для 42 працівників філії «Дирекція з будівництва Дністровської ГАЕС». Завдяки турботі й підтримці профспілкового комітету підприємства на чолі з Людмилою Петрівною Маниляк, група подолала сотні кілометрів, аби насолодитися первозданною красою Закарпаття, його живлющого повітря і води, досхочу напитися чарівності його краєвидів.
У вранішній прохолоді із першими дотиками приморозку ми оглянули найцікавіші місця санаторію «Квітка полонини» – багаторазового лауреата рейтингу «Кращі підприємства України» в номінації «Санаторно-курортні послуги», що у с. Солочин Свалявського району, подивувавшись розмаїттю зібраної там флори та скуштувавши з бюветів мінеральної води «Лужанська–4», «Лужанська–7» та «Поляна квасова».
Спостерігаючи за особливостями Закарпатського регіону з вікна автобуса, згодом ми перемістилися у неймовірну за атмосферою своєрідну міні-державу в Ужгороді: корчму-музей «Деца у нотаря» – незвичайний етноресторан, що давно уже став місцевою ексклюзивною візитівкою, котра вабить туристів звідусюди не лише закарпатською кухнею, а особливим гумором і сатирою найрізноманітніших експонатів, представлених в оригінальному колориті сьогодення.
Далі нас продовжила вражати колишня резиденція та мисливський будинок графів Шенборнів. Захопила усіх, а надто новачків у цій туристичній мандрівці, особлива смакота під назвою «Бограч» («bogrács — казанок) – м’ясний гуляш, приготовлений за старовинним рецептом праугорських племен, що подавалася у спеціально випеченому для цього хлібові. А продовжилась мандрівка повз знаменитий палац Паланок – головну туристичну атракцію Мукачева, котру видно вже за кілька кілометрів до міста; прикметно, що за фундамент-постамент йому править 68-метровий згаслий вулкан.
Справжнісінькою ейфорією обернулось перебування у славнозвісних термальних купальнях Косино – у сучасному оздоровчо-рекреаційному комплексі, розташованому серед 200-річного дубового гаю мальовничої Берегівщини.
Ночівля у готельному комплексі «Гелікон», що у с. Яноші, запам’яталась комфортом та смакотою серед чудових краєвидів тамтешнього краю.
Не менш захоплюючою була і зупинка у селі Іза Хустського р-ну, за 5 км від районного центру. Чимало сувенірів придбала наша група саме у цьому населеному пункті, який вважається столицею лозоплетіння на Закарпатті, а назва пов’язана з ім’ям першого поселенця – Ізая. В особистому селянському господарстві «Бараново», яке виготовляє делікатеси з овечого молока, ми мали нагоду покуштувати 7-ома видами унікальних ласощів, придбати смаколики і навіть поспостерігати за їх виробництвом.
А дорога додому розпочалась із відвідування географічного центру Європи, який знаходиться безпосередньо у селі Ділове Рахівського району, поблизу відомого Карпатського біосферного заповідника, що на березі річки Тиса біля кордону з Румунією. Тривалий час крізь автобусне вікно ми спостерігали, як знаменита залізнична колія, прокладена ще за Австро-Угорщини, що має прориті чотири залізничні тунелі від села Ділове до станції Тересва (близько 35 км), час від часу проходить через румунську територію на іншому березі річки Тиса.
Не оминули ми увагою й пам’ятними фотокадрами відомий Яблуницький перевал, розташований на межі Закарпатської (Рахівський район) та Івано-Франківської області (Надвірнянський район). А згодом, у перших дотиках сутінок, уже вражалися потужним водоспадом у Яремчі.
…Ніяка втома не може перевершити вражень і захоплення Закарпатськими унікальними краєвидами, за розкошування якими працівники філії «Дирекція з будівництва Дністровської ГАЕС» щиро дякують профспілковому комітету та його незмінному лідеру Людмила Петрівні Маниляк, сподіваючись на нові й незабутні маршрути і подорожі.
Відпочивала з усіма Інна ГОНЧАР